У приватних виконавців не відбиратимуть провадження

У приватних виконавців не відбиратимуть провадження

Хештег #ПравоНаВиконання став надзвичайно популярним в інтернеті серед спільноти приватних виконавців, адвокатів та стягувачів, які нарешті повірили в систему примусового виконання.

Професійну спільноту збурила пропозиція Міністерства юстиції України відбирати у приватних виконавців провадження у випадку, якщо в органі державної виконавчої служби наявне інше провадження про стягнення з того самого боржника. Очевидно, що така норма могла залишити всіх приватних виконавців без більшості своїх виконавчих проваджень навіть попри великий обсяг уже проведеної в них роботи.

Підготовлений Мін’юстом законопроєкт містив таку норму:
У разі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті державним та приватним виконавцем, приватний виконавець передає виконавче провадження (зведене виконавче провадження) державному виконавцю для об’єднання у зведене виконавче провадження (приєднання до зведеного виконавчого провадження).

Детальніше тут: Як новий законопроект Мін’юсту вплине на приватних виконавців

Після флешмобу #ПравоНаВиконання, до якого долучилися приватні виконавці, правозахисні та міжнародні організації, Міністерство юстиції погодилося переглянути позицію щодо редакції статті 30 Закону України “Про виконавче провадження”.

Нещодавно, заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко анонсував обговорення законопроєкту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів“.

Проєкт, зокрема, передбачає альтернативну редакцію статті 30 Закону “Про виконавче провадження“, що визначає порядок виконання зведеного виконавчого провадження.

Зведене – не зведене

Нове формулювання статті 30 Закону України “Про виконавче провадження” дає цілком нове розуміння зведеного виконавчого провадження. Відповідно до всіх редакцій цього Закону, що існували раніше, об’єднання виконавчих проваджень полягало у його зведенні – веденні одним виконавцем і вчиненні виконавчих дій уже в межах зведеного (спільних для всіх об’єднаних проваджень). Запропонована Мін’юстом редакція дає нове розуміння зведеного виконавчого провадження.

Зведеним тепер вважатиметься провадження навіть за умови, якщо провадження, що входять до його складу, ведуться різними виконавцями навіть у різних куточках країни, як державними так і приватними. Кожен з виконавців виконуватиме своє рішення окремо, а “зведеність” полягатиме лише у спільному розподілі грошових коштів, стягнутих за рахунок реалізації майна боржника.

Так, напрацьований Мін’юстом Закон, містить, зокрема, такі норми:

Доступ до відомостей про зведене виконавче провадження, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження мають всі виконавці на виконанні у яких перебувають виконавчі провадження, що входять до складу зведеного виконавчого провадження.

Реалізація майна боржника у зведеному виконавчому провадженні здійснюється виконавцем, який першим провів опис та арешт такого майна.

Розподіл стягнутих з боржника коштів (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у зведеному виконавчому провадженні здійснюється виконавцем, який забезпечив стягнення коштів, в такому порядку:

1. У разі якщо стягнута з боржника грошова сума (у тому числі одержана від реалізації майна боржника) достатня для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та/або основної винагороди приватного виконавця та штрафів, накладених на боржника, по всім виконавчим провадженням, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, виконавець, який забезпечив стягнення цієї суми, здійснює її розподіл між виконавчими провадженнями, які входять до складу зведеного виконавчого провадження.
2. У разі якщо, стягнута виконавцем грошова сума (у тому числі одержана від реалізації майна боржника) недостатня для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення витрат виконавчого провадження, виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, та штрафів, накладених на боржника, по всім виконавчим провадженням, які входять до складу зведеного виконавчого провадження розподіл цієї суми здійснюється в такому порядку:

– компенсуються витрати виконавчого провадження, у тому числі здійснені за рахунок авансового внеску стягувача у виконавчих провадженнях, які входять до складу зведеного виконавчого провадження та перебувають на виконанні у виконавця, який забезпечив стягнення цієї суми;
– стягується виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця у розмірі 5 відсотків від суми, яка залишилися після компенсації витрат виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), але не більше встановленого статтею 27 цього Закону розміру виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, що підлягає стягненню при здійсненні виконавчих проваджень які входять до складу зведеного виконавчого провадження та перебувають на виконанні у виконавця який забезпечив стягнення суми;
– кошти, які залишилися після здійснення визначених абзацами другим та третім цієї частини відрахувань, розподіляються в порядку, визначеному частиною третьою статті 46 Закону.

Порядок розподілу стягнутих з боржника грошових коштів у разі їх недостатності навіть на компенсацію витрат у зведеному виконавчому провадженні норма не встановлює. Також, викликає питання норма про 5% виконавчого збору/основної винагороди, оскільки вона суперечить іншим нормам, що регулюють порядок стягнення виконавчого збору та основної винагороди. Також, в наслідок виникнення диспропорції суми стягнутого виконавчого збору/основної винагороди з сумою стягнутого боргу, постає питання щодо порядку розподілу подальших стягнень, оскільки розмір стягнутого виконавчого збору/основної винагороди буде менше 10% стягнутого боргу.

Чи зазнає ця норма внесення подальших змін і як буде конкретизована підзаконними актами – побачимо згодом.

Поширити?