Як новий законопроект Мін’юсту вплине на приватних виконавців

Як новий законопроект Мін’юсту вплине на приватних виконавців

Нещодавно спільнота приватних виконавців в Україні збурилася через інформацію про новий проєкт Закону України “Про виконавче провадження”, що його підготували в Міністерстві юстиції України.

На сторінках приватних виконавців у соцмережі можна було бачити числені публікації, в яких вони пояснювали чому запропоновані зміни здатні знищити всі успіхи реформи в галузі примусовго виконання останніх років.

Так, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва, кандидат юридичних наук Андрій Авторгов, коментуючи законопроект, зазначає: “відповідно змін, у разі, якщо приватному виконавцю надходить на виконання виконачий документ, стосовно боржника, відносно якого вже відкрито виконавче провадження в органах ДВС, приватний виконавець не буде мати права його виконувати, а має передати його в орган ДВС. Тобто стягувачу знову пропонують бути заручником належної або неналежної роботи органів ДВС, і замість того, аби за два дні отримати свої кошти, він буде чекати їх набагато довше“.

Згідно з текстом законопроекту, статтю 30 Закону України “Про виконавче провадження” пропонують викласти в такій редакції:

1.  Виконання кількох рішень про стягнення коштів, у тому числі про стягнення аліментів та інших періодичних платежів, з одного боржника здійснюється у рамках зведеного виконавчого провадження.

 2. При відкритті виконавчого провадження виконавець зобов’язаний перевірити за даними автоматизованої системи виконавчого провадження наявність або відсутність іншого виконавчого провадження та/або зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника.

У разі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті держаними виконавцями виконавче провадження передається державному виконавцю, який відкрив перше виконавче провадження для об’єднання у зведене виконавче провадження (приєднання до зведеного виконавчого провадження).

У разі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті державним та приватним виконавцем, приватний виконавець передає виконавче провадження (зведене виконавче провадження) державному виконавцю для об’єднання у зведене виконавче провадження (приєднання до зведеного виконавчого провадження).  

У разі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті приватними виконавцями, виконавче провадження передається приватному виконавцю, який відкрив перше виконавче провадження, для об’єднання у зведене виконавче провадження (приєднання до зведеного виконавчого провадження).

Якщо перше виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкрито приватним виконавцем, який відповідно до абзацу тринадцятого частини другої статті 5 Закону не може здійснювати примусове виконання рішень, виконавчі провадження (зведене виконавче провадження) передається іншому приватному виконавцю, який відкрив виконавче провадження щодо цього боржника.

Порядок передачі виконавчих проваджень для об’єднання у зведене виконавче провадження (приєднання до зведеного виконавчого провадження) визначається Міністерством юстиції України.

Найбільше професійну спільноту занепокоїла норма, що зобов’яже приватних виконавців віддавати свої виконавчі провадження до органів державної виконавчої служби.

Це ознакачає, що незалежно від зробленої роботи, витрачених ресурсів (в тому числі й фінансових), незалежно від стадії виконання, приватних виконавець буде змушений віддати своє провадження разом з усіма напрацюваннями. Тобто, наприклад, приватний виконавець відкриває провадження, протягом кількох місяців встановлює майновий стан боржника, здійснює пошук його майна, їде в інший кінець країни для здійснення опису й арешту майна, оплачує роботу суб’єкта оціночної діяльності та інших залучених фахівців, бере участь у судових засіданнях, “відбивається” від скарг а потім будь-якої миті його провадження передається до відділу державної виконавчої служби, де майно передають на реалізацію і закривають провадження. Так приватний виконавець зазнає суттєвих збитків.

Неоціненну шкоду інституту приватних виконавців спричинять не лише безпосередньо такі числені факти, а саме усвідомлення того, що вся його робота може здійснюватися даремно, адже не відомо чи будуть створені такі обставини, за яких він буде змушений передати своє провадження до органу ДВС.

Крім того, розуміючи як працюють “стоп-списки”, можна припустити, що боржник, який вживає усіх заходів спрямованих на ухилення від виконання рішення, стикнувшись із приватним виконавцем, звернеться до відділу ДВС, де “домовиться” про відкриття фейкового виконавчого провадження, скажімо, про стягнення адміністративного штрафу. Відкриття такого провадження у відділі ДВС стане підставою для передачі до відділу ДВС провадження, що зназодиться у приватного виконавця. Таким чином посадовці Міністерства юстиції отримають змогу легально позбавляти приватного виконавця виконувати рішення відносно певних боржників.

Запропонований Мін’юстом проект Закону містить такоє і низку інших новацій, яких вітчизняна система виконання рішень очікувала вже багато років. Так, приватні виконавці зможуть самостійно виконувати постанови про стягнення основної винагороди на свою користь не вдаючись до їх пред’явлення до інших виконавців. Також пропонується надати виконавцям право, у разі неявки боржника без поважних причин самостійно виночити постанову про примусовий привід боржника поліцією. Також вирішенням проблеми з незацікавленістю судів у виконанні рішень стане право виконавців самостійно встановлювати боржникам тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон так само як нині уповноважені це здійснювати державні виконавці стосовно неплатників аліментів.

Залучити приватного виконавця іншого округу, відповідно до запропонованих змін, можна буде не тільки для перевірки наявності майна боржника, а й одразу для здійснення його опису й арешту.

Проте, жодні вдосконалення процедур не мають сенсу, якщо знищити ту єдину інституцію, яка дійсно змінила стан виконання рішень в Україні за всі роки Незалежності.

Поширити?