Суд честі чи інквізиція?
Останніми днями широкого розголосу набула ситуація з тиском на приватного виконавця Андрія Авторгова з боку Міністерства юстиції.
Як ми повідомляли раніше, А. Авторгов за чотири робочі дні виконав рішення, виконання якого, схоже, суперечить інтересам посадовців Мін’юсту. Адже досі воно два роки безрезультатно перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби.
А. Авторгов зазначає на своїй сторінці у соцмережі, що за виконавчим провадженням, яке він виконав у повному обсязі, Мін’юст направив подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців для притягнення його до відповідальності.
Приватний виконавець вважає що директор Департаменту ДВС Воробйов О.В., який підписав подання, вийшов за межі своїх повноважень зробивши висновок щодо наявності у діях виконавця ознак кримінального правопорушення.
При цьому, як заявляє А. Авторгов, директор департаменту ДВС О. Воробйов, обвинувачуючи його у злочині передбаченому статтею 364 КК України, в силу своє низької фахової компетенції навіть не розуміє, що приватний виконавець не може бути суб’єктом цього злочину.
– Якби він подав таку заяву до органів досудового слідства, мною вже було б подано заяву про завідомо неправдиве повідомлення про злочин. А роблячи такі висновки в поданні адресованому Дисциплінарній комісії, яке має містити висновок про вчинення дисциплінарного проступку, пан Воробйов явно виходить за межі повноважень наданих законом – каже приватний виконавець.
Варто зауважити, що до складу Дисциплінарної комісії входить і сам директор Департаменту, який підписав подання, що однозначно свідчить про наявність у такої посадової особи конфлікту інтересів.
В деяких країнах, дисциплінарну комісію приватних виконавців називають судом честі. Проте для вітчизняних реалій така назва навряд чи підходить.
Відкрито і свідомо демонструючи власні можливості тиску на незалежних приватних виконавців, Мін’юст вкотре ставить під сумнів власну неупередженість та успішність реформи в цілому.
