Мін’юст не має права виходити за межі змісту скарги

Мін’юст не має права виходити за межі змісту скарги

“Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких слугувала підставою для здійснення таких перевірок” – до такого висновку у своїй постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 600/980/20-а дійшов Верховний Суд.

Вказаною постановою визнано протиправним рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 6 місяців приватного виконавця Костянтина Кондрюка.

Предметом спору у цій справі є наказ Міністерства юстиції України від 25 червня 2020 року № 2198/5, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії від 12.06.2020, оформлене протоколом № 33, яким притягнуто приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 6 місяців.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що при здійсненні виконавцем зведеного виконавчого провадження, допущено неповідомлення Мін’юсту про страхування цивільно-правової відповідальності; виставленні на продаж майна боржника на підставі визначеної суб’єктом оціночної діяльності ринкової ціни такого майна, а не відповідно до початкової ціни, яка визначена у резолютивній частині рішення суду про стягнення боргу; ненаправлення сторонам постанови про призначення суб’єкта оціночної діяльності; несвоєчасне винесення постанови про об’єднання виконавчих проваджень у зведене; несвоєчасне внесення відомостей про виконавчу дію до АСВП.

Водночас, Суд встановив, що виконавчі провадження були відкриті приватним виконавцем 10 липня 2019 року, в той час як додаткову угоду до договору про добровільне страхування цивільно-правової відповідальності укладено 01 березня 2019 року. Тобто порушення не стосується суті виконавчих проваджень, а відтак таке порушення не може бути покладено в обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення, оскільки порушення строку повідомлення Міністерства юстиції України не вплинуло на права і обов`язки сторін виконавчого провадження, в межах вказаних виконавчих проваджень, боржником за яким є скаржник.

Також, Суд встановив, що виконавче провадження стосувалось стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за визначеною вартістю шляхом проведення прилюдних торгів.

Приписами частини другої статті 43 Закону України “Про іпотеку” визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, – на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Враховуючи, що у виконавця були відсутні відомості про згоду початкової ціни продажу предмета іпотеки між сторонами виконавчого провадження, тому визначення початкової ціни продажу майна боржника з прилюдних торгів на підставі проведеної суб’єктом оціночної діяльності оцінки є цілком правомірним, а відтак визначення Міністерством юстиції України порушення статті 43 Закону України “Про іпотеку” не доводить факту вини приватного виконавця.

Щодо направлення сторонам постанови про призначення СОД, Суд також встановив, що така постанова була направлена виконавцем у спосіб, визначений Законом.

Питання про несвоєчасне винесення приватним виконавцем постанови про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не порушувалось скаржником, а тому в силу статті 34 Закону № 1403-VIII не може досліджуватись під час проведення позапланової перевірки.

Поширити?